Залучення школярів до науково - дослідницької роботи (Доповідь)
Одне з найактуальніших завдань сучасної школи – пошук актуальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра, як життєвої й соціально-компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.
Вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з математики, а й розвивалися такі якості учня, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Отже, потрібно формувати не лише вузько навчальні, а й широкі пізнавальні мотиви; учень повинен перейти від цікавості до зацікавленості. З впевненістю можна визначити високу ефективність застосування дослідницьких прийомів і методів у навчанні для поглиблення інтересу учнів до пізнавання та творчої діяльності, для формування в них відповідних знань, умінь, навичок і дослідницької позиції в сприйнятті, осмислення світу. Особливістю навчально –дослідницької діяльності учня є суб’єктивні відкриття ним нових знань на основі індивідуальної актуалізації попередньо засвоєних ним знань і вмінь, уведення їх до особистісного пізнавального простору. Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямовано на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості. Дослідницька практика школярів повинна розширювати зміст їхньої освіти й удосконалювати підготовку до майбутньої діяльності. Дитина повинна розвиватись і навчатись кожної миті. Необхідно щоб безпосередньо у співпраці з учителями, батьками, іншими дітьми відбувалась різноманітна пізнавально-дослідницька діяльність . Як тільки зникає зацікавленість, натхнення, подив, відразу починають панувати лінощі та примус.
Дослідницька діяльність – вища форма самоосвітньої діяльності учнів. Формування науково-дослідницьких вмінь – процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі; треба поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль, аналізувати та виправляти помилки, визначати найкращі шляхи виконання роботи, розділити її на певні складові, навчити учнів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою. Одним із перших кроків керівника з наукової роботи є вивчення науково-пізнавальних інтересів учнів, що впливає як на вибір теми дослідження, так і на хід роботи над нею. Пріоритетним та визначальним фактором у виборі теми є стійкий пізнавальний інтерес до неї дослідника і його бажання внести щось нове у її розкриття.
Але треба пам’ятати, що: Наукове дослідження – безперервний процес, його неможна виконати за декілька днів;
Науково-дослідницька діяльність – обов’язково керований процес.
Треба розрізняти три головні напрями наукової діяльності:
розвиток наукового мислення школяра, що досягається низкою спеціальних заходів і методів безпосередньо в навчальному процесі: відповідні завдання, нестандартні уроки та ін. Такою діяльністю повинні бути охоплені практично всі учні.
позакласна діяльність, коли учні беруть участь у роботі наукових гуртків, у колективних дослідженнях, а також у різних олімпіадах, змаганнях, конкурсах, семінарах тощо. Це подальший розвиток колективного наукового мислення, який значною мірою здійснюється у школі.
участь школярів у роботі МАН. Це вже індивідуальна наукова діяльність, яку треба вважати найвищою для школярів.
Види і форми науково-дослідницької роботи:
Учбова науково-дослідницька робота: це науково-дослідницькі проекти та реферати з добре висвітленими практичними частинами ( робота з науковою літературою, набування навичок критичного відбору і аналізу необхідної інформації). Робота над науково-дослідницькими проектами має на своїй меті подальший розвиток пізнавальної і творчої активності учня, направлена на закріплення і розширення теоретичних знань. (Не всі реферати можна назвати науковою роботою).
Заняття науково-дослідницькою роботою дає важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблеми і давати об’єктивну оцінку своїм здобуткам.
Для того, щоб учень виявив бажання працювати над науковим дослідженням, треба у нього сформувати дослідницьку мотивацію. Тому для таких учнів треба проводити індивідуальні заняття, спрямовані на розвиток інтелектуальних вмінь. Перед майбутніми дослідниками треба ставити такі завдання, які б допомогли їм по новому поглянути на власну ерудицію. Крім того індивідуальні заняття повинні продовжувати діалог між вчителем та учнем.
Сучасне суспільство потребує від шкільної освіти методологічної переорієнтації процесу навчання з інформативного викладання на розвиток особистості учнів, формування життєвих компетентностей, впровадження інноваційних процесів у викладання навчальних дисциплін у школі.
